Чи відчуваєте ви, що всі ці події, що сьогодні переживає Україна, сили не дають, а навпаки відбирають? Втома і безсилля… не фізичні, а саме духовні, душевні.
Людство ходить по колу, натикаючись на ті самі граблі, як діти, – якщо щось не дають, або ти цього не хочеш, то треба кричати, тупотіти ногами, битися, чимось кидатися, відстоюючи своє. Ми всі маленькі діти, бо переважно обираємо цей шлях. Дорослими – мудрими і турботливими – ми ставатимемо тоді, коли пропустимо через себе сенс батьківської місії: бути поряд, захищати, коли це потрібно, не заважати проходити свій шлях, допомагати, коли це потрібно, не застосовувати насилля в будь-якому прояві – підвищення голосу, залякування, фізичний тиск, адже все це забирає силу, енергію життя.
Сьогодні, як і 2000 років тому, ми вибираємо і обираємо насилля…
Треба, пора дорослішати…

Муза.

This entry was posted in Facebook Posts and tagged . Bookmark the permalink. Follow any comments here with the RSS feed for this post. Post a comment or leave a trackback: Trackback URL.

Напишіть відгук