Уявіть собі, що відчуває сьогодні матір-Україна, яка любить кожну свою дитину. І жіноча її природа – всепрощаюча, милосердна, добра. І кожна дитина – виплекана, згодована, освітлена, омріяна, вколисана ніжними піснями. Той, хто народився, або жив колись, або приїхав жити на цю землю, не міг не відчути її подиху, її сили, її підтримки, її материнського тепла і ніжності.
І ось сьогодні її серце крається, адже немає злагоди і миру між її дітьми.
Чого не дала вам Україна?
Чи ви замордовані, чи сплюндровані ваші святині?
Вам некомфортно жити там, де багато вільних людей, які здатні обстоювати свою гідність?
Чи вас гнітить мова, яка займає третє місце у світі за мелодійністю та співучістю?
Для кожної матері, жінки фізичною є потреба у душевному затишку і єдності усіх її дітей. Спробуйте відчути її біль – пекучий, душевний, роздираючий…
Чи чимось завинила вона перед своїми дітьми? Рождала, плекала, захищала…
Відродилася після Чорнобиля, як фенікс з попелу.
Її отруюють, а вона годує, лікує…
Нема на що нарікати…
Її природний стан – «благо дать»: давати щастя і віру. Її діти завжди перемагали, тому що вірили і мріяли про високе, і висота ця давала щастя.
Діти України, не зраджуймо її, нашу матір – наповнимо серця відвагою, збережемо в душах мрію про свободу і ПЕРЕМОЖЕМО!!!

В їм’я Бога! Слава Україні!

—
Муза Промениста