Україно! Мужні сини твої і квітучі доньки!
Не дамо себе залякати. Адже саме на страх – довічний супутник і вірний служник усіх тиранів – Путін і робить зараз ставку. Утім, як і завжди. Людина, яка боїться, собі вже не належить, нею легко маніпулювати, вимагати виконання чергових наказів, які б вони не були бандитські, жахливі, не людські. Інша зброя деспотові не відома. Як і поняття честі та гідності.
І зараз Путін сам став жертвою свого служника – страху, він сам не вільний, він сам живе як раб. Він боїться того світоча свободи, що зіркою ясною загорівся над Майданом і відгукнувся піснею свободи у небайдужих серцях українців. Путін перелякався. Адже вільний дух українського Майдану пронизує кожного з нас! І ми готові захищати це святе для нас відчуття зі зброєю в руках! З піснею на вустах! З молитвою у серці!
Дії «офіційної Росії» можуть вплинути на тих, чия душа ще вагається або закрилась від Майдану як від чогось незрозумілого, неочікуваного, чужого. Але зрозумійте одне: цю путінсько-януковську заразу – заразу рабського світогляду треба у своїх душах знищувати без жодного жалю чи вагань. Виривати з коренем. Бо ця тварюка живуча, мов той бур’ян. Вона скористається щонайменшим шансом, щоб знищити усе живе і красиве навкруги. За короткий час бур’ян приймається, пускаючи коріння, розмножується, займаючи максимально можливу територію, і потім безжально душить інші рослини, затуляючи їм сонячне світло, витягуючи з землі усі поживні речовини, виснажуючи її до кінця…
Путін так саме хоче перетворити Україну на духовну пустелю, знищити усі чарівні джерела, сповнені кристально чистої свободи, які підтримують нас і живлять, роблять сильними, незламними, сміливими. Він хоче зломити сам вільний дух, що відродився на нашій землі. У наших душах.
Але ми йому цього не подаруємо. Ми не дамо себе ошукати. Наші гарячі серця, що б’ються в унісон з чистою, високою ідеєю СВОБОДИ, сповнені великої надії на те, що воля не залишиться просто красивим словом, яке уособлює недосяжну мрію, але стане природнім внутрішнім відчуттям.
І ми будемо стояти. До перемоги. Слава Україні!
Ірина Плескіт