Читаю "Газету по-українську". Вразило свідчення французького фотографа Еріка Буве, який знімав у багатьох гарячих точках світу:
"Поранені на Інститутській не плакали, не кричали. Я бачив багато таких сцен у різних куточках світу. Люди зазвичай впадають у паніку, але не в Києві. Хлопці йшли з палицями вперед, прикриваючись щитами, мовчазні, спокійні. Думав, чи ви здуріли: ви ж ідете проти озброєних із голими руками. Єдиний шум — постріли із протилежного боку. Це було так дивно: люди йшли назустріч смерті зі спокоєм і гідністю".
P. S. По кілька разів на день слухаю пісню "Горіла шина – палала, Диких собак не пускала…"
Вони пішли з вірою, що ми зупинимо диких собак, що ми поставимо на місце диких собак. Ми не можемо зрадити світлій пам'яті. Диких собак потрібно зупинити на Сході, по всій Україні і особливо в Черкасах.
Дикі собаки об'єдналися в одну зграю, щоб в Черкасах правив далі "тулубізм", "дерновізм", опираючись на тушок, тітушок, шісток режиму.
25 травня спільними зусиллями тягнуть до влади на виборах тих, хто ставив на коліна Україну та тих, хто зараз продає Україну. У Черкасах вони тримали, тримають і хочуть тримати владу – корупціонерів, злодюг, владу диких собак.Запрошую до дискусії. Пишіть, свідчіть, коментуйте.
З відповідальністю і вірою, що після 25 буде краще