…Розгорнуло прапор сонячно-блакитний, Прапор України, рідний, заповітний! О. Олесь Вітаємо сьогодні 23 серпня всіх-всіх-всіх з Днем державного прапора України!!! Нашого рідненького і такого красивого, і натхненного!!!
Світлана Степаненко надіслала молитву, адже сьогодні ми всі молимося за Україну, кожен підбирає свої слова і звуки, суголосні своїй душі... Згодна повністю з її словами: "Добро переможе. І буде Мир, і буде спокій в моїй Україні, Бо добро править Світом, по всій Землі милій!" " Моя молитва" Вночі тихенько стану на коліна, З тобою, Господи поговорю, Як сильно лю’блю свою Україну Як же ненавиджу оцю війну. Як рветься серце за синів - солдатів І як шматують душу ті думки Про біль пекучу що терпить та мати Яка простилась з сином назавжди. Я розкажу тобі, Ісусе щиро Як мрію про закінчення війни Як хочу я для України миру Щоб вже не омивалася слізьми Щоб ті поля якими їздять танки І навісніють гради у вогні Знов зустрічали радісні світанки Росою на квітучім килимі. Щоби птахи весною прилетіли На вільну і квітучу Україну… Я попрошу Ісусе в тебе милий Опіки тим синам що на війні Хай ангели до них летять на крилах Оберігати їхні ночі, дні… Нехай зима морозами не тисне Щоб не замерзли воїни добра Що на воротах миру у Вітчизни Хай пропаде загарбницька орда! Поговорю з тобою я Ісусе А потім ще до ранку не засну… Я знаю, біля мене ти, все слухав, Ти проженеш загарбницьку орду І завтра на світанку золотому Ми всі прокинемось із того сну І зустрічатимемо всіх синів додому І вільними стрічатимем весну! І зацвітуть волошками простори І защебечуть солов’ї в лісах Не буде більше ані сліз ні горя, Замайорить жовто – блакитний стяг Усюди в кожнім домі, в кожнім місті У вишиванки заквітчається земля І буде чутно – Слава Україні Героям Слава, честь їм і хвала! Вночі тихенько стану на коліна, З тобою, Господи поговорю, Як сильно люблю свою Україну Як же ненавиджу оцю війну. © Автор Британ Галина Ярославівна https://www.facebook.com/IR.Norberg/videos/1890634881260346/ ... See more
Вольниця у рубриці - Сучасна Українська Поезія. Якщо у серці у вас злоба То це є трішечки погано, Та допоможе сильна спроба Перемогти її негайно. Якщо у вас у серці осуд Це не приємне відчуття, Відчистіть так як брудний посуд І стане іншим вже буття. Якщо на когось є образа То це нормально, так буває, Та ви женіть її одразу Бо душу вона поламає. Як невдоволення засіло Його подалі теж женіть, Без нього жити дуже мило Та іншим бачиться весь світ. Якщо є зверхність в вас до інших Вона не подарує щастя, Та ви її стократ сильніше Женіть, щоб не було ненастя. Якщо до себе є пред'яви Та невдоволення собою, Погані це в душі об'яви Бо всі по своєму герої. Ми всі не ангели, ми люди Нелоліків у всіх багато Та можем з вами ми усюди Свої недоліки долати. А як гординя запалає Страшна це річ для наших душ, Та її також ми здолаєм Її ти теж візьми й розруш. Як неприємне все заміним В душі на світлу ми Любов Життя своє ми сильно зміним Та будем вдячні знов і знов. Андрій Буткевич, віце-президент ГО "Вольниця" та ГС "Воля Громади"
Хочу поділитися статтею, яку варто прочитати до кінця... бо вона про кожного з нас, по ту душевну боротьбу, яка відбувається в багатьох людей на цій благословенній землі... в Україні. І дуже важливо, ЩО САМЕ ПЕРЕМОЖЕ В СЕРЦІ КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ АВТОР: Юлия Мостовая Главный редактор ZN.UA Темнее всего перед рассветом. А я знаю, что он начнется еще в этом десятилетии. "Я хочу уехать. Куда-нибудь туда, на Запад, вслед за миллионами хватких, трудолюбивых, предприимчивых, умных. За миллионами тех, кто надеялся и даже боролся, но устал. Кто предпочел свою мельничку донкихотству. Кто слал деньги сюда, а теперь забрал детей и отчалил, бросив стариков и фразу на прощание: "Жизнь одна и идет она в одну сторону". Я хочу уехать от несостоявшейся Независимости. Ибо, оглядываясь назад, меня не покидает мысль, что политический класс использовал независимое Украинское государство только с одной целью — разворовать. Мы потеряли территории, усохли в демографии, почти добили медицину, образование и промышленность, грохнули науку. Зато мы блистали в рейтингах "Форбса". Но даже это время прошло, потому что мы потеряли территории, усохли в демографии, почти добили медицину, образование и промышленность, грохнули науку. За двадцать шесть лет лишь немногие поняли, что "меншовартість" — это не только по отношению к России, но и к Западу тоже. Власть так и не научилась говорить твердое "да" и твердое "нет", когда речь идет о национальных интересах. Она готова обменивать эти интересы на любом рынке, лишь бы ей не мешали обогащаться. Я хочу уехать от президента, рожденного под знаком "Жадные Весы". От президента, не задающего трендов развития и не принимающего стратегических решений. Не принимающего, по причине взвешивания копеек от остановки на том или ином варианте. Хочу уехать от олигархов, льющих крокодильи слезы по поводу низкой капитализации их бизнеса в нецивилизованной стране и неизменно во время выборов финансирующих победителей кастинга подлецов. Я просто хочу уехать от глупости. Я боюсь избирателей, крадущих у меня пятилетки нормальной жизни и разменивающих свою на 200 гривен. Я хочу сбежать от жителей городов, готовых "доверить ключ от своей квартиры" матерому аферисту с десятком лет отсидки и неизменным трауром под ногтями. И от сельских избирателей, готовых отдать голоса за человека, на заре девяностых рэкетировавшего не вилами, а журналистским удостоверением приторговывавших наркотой аптекарей. Я увидела как часть волонтеров продалась и нажилась. Но я хочу уехать, чтобы не видеть как окончательно сойдут с ума от чужих горя, крови, боли и слез оставшиеся честные. Я не хочу видеть как рейдеры и рекетиры, обзаведясь идеологией, нашивками и сбиваясь в корпусы и охранные агентства, потрошат безнаказанно фирмы, банки и непонравившихся граждан. Не объяснили им властные кураторы, что патриотизм — это не забирать, а отдавать. Я 45 лет смотрела в окно на Голосеевский лес и не хочу увидеть как его заслонят и убьют тринадцать 27-этажных блоков, выстроенных по наводке продажной гэбни, выпускающей из СИЗО бизнесмена-сепара за сотню квартир. Да если б только продажных… К тому, что меня "слушают", за два десятка лет я привыкла. Но когда я вижу ложащиеся на стол президента резюме моих телефонных разговоров, где Красная шапочка на ковре-самолете залетает в Винтерфел, я ужасаюсь уровню компетенции моих соглядатаев. Не за себя страшно. За страну. За президента, которого кормят продуктом интеллектуального несварения. Хочу уехать от вездесущей и всеоправдывающей фразы: "Ну, вы же знаете в какой стране мы живем". От лжи и подмен, путающих пиар с делами; политически активного бизнесмена — с президентом; количество обысков — с эффективностью власти; объявление подозрения — с приговором суда; приговор продажного суда — с истиной; истерику — с диктатурой; болтунов — с реформаторами… Я устала клянчить деньги на газету. Перетаскав в редакционную бухгалтерию из дому все, что могла, еще в 2000-е, я устала быть лавирующей попрошайкой, не желающей попадать в плен отечественного бизнеса. Я устала не писать, потому что мне нужно искать деньги для выплаты нищенских зарплат и гонораров, для поддержания неведомо кому нужной площадки, где думающие люди публикуют умные, системные, общественно важные и государственно-прикладные тексты. Я хочу сбежать. Но! Да, вы правы, — я останусь. Потому что темнее всего перед рассветом. А я знаю, что он начнется еще в этом десятилетии. Не спрашивайте, — откуда. Просто знаю и все. Не уеду, потому что мои родители должны, ссутулившись, сидеть на могилах своих матерей и отцов, когда захотят с ними поговорить. Потому что моим детям нужна Родина, а они должны быть нужны ей. Даже если они не строители и продавцы, а бесполезные ныне биохимики, изучающие мозг человеческий. Тот самый орган, который не поспевает не то что за информпотоком и функционалом гаджетов, а даже за нумерацией айфонов. Потому что, забыв о хабалках-перекупщицах, я не уеду от нечаянной радости печальных сморщенных старушек. Кто же тогда купит у них ненужный килограмм творога, мятую малину, неумытую картошку? Потому что, побывав почти в полусотне стран, я не видела Харьков, Шацкие озера, черновицкий универ, Каменец-Подольскую крепость и только-только разобралась в нумерации станций Фонтана. Я, энтомолог Печерских холмов, еще не видела свою страну. Я не уеду от Любомира Гузара, который приехал из благополучного мира, чтобы сделать нашу страну лучше; который вернулся, чтобы остаться. От Леси Литвиновой: я ей не нужна, но она нужна мне. От Виталия Шабунина: у него такой красивый хук! От стариков-конструкторов, помнящих, что ОПК — это не только откат. От чудом уцелевших нищих школьных учителей, ученики которых привозят медали со всемирных олимпиад. От нескольких тысяч умных студенческих глаз, пусть в стране и останется только половина из них. Я не уеду от тех, кто не сдался. Кто мужает, умнеет, крепчает. Кто учится на своих ошибках. От тех, кто будет готов, а не думает, что уже готов, когда Украине выпадет очередной шанс стать другой. Я хочу застать этот день. Я хочу в этом участвовать. Я хочу наконец-то обрадоваться тому, что получилось. Я знаю, что все прекрасно справятся без меня. Но я не уеду. Мне некого там любить. Не в кого верить. Не за кого рвать сердце. Пусть оно порвется здесь." ... See more
Вольниця у рубриці - Сучасна Українська Поезія. Тетяна Малахова Я не здивована, що стільки зла І ще не зібране каміння - Авжеж… Століттями Москва Рубала нам і голови, й коріння. Я не дивуюсь, що хабар Бере суддя попри закони - Століттями попи і цар Топили в крові всі кордони. Я не дивуюсь, що «язык» Несеться вітром мов полова І начебто скажений бик Витоптує копитом мову. Я не дивуюсь, що краде Чиновник пенсію у баби І що негідники… цабе... Приперлися до залу Ради. Я не дивуюсь, що товпа На гасла проміняла мозок, І жінку прив’язала до стовпа, І став кумиром відморозок. Я... вражена!!! Бо двоголовий кат Не переміг козацький дух І міцність стовікових ґрат Руйнують воля і обух. Я вражена - царя загнали в кут, Здуває щоки путінськая арта, І полетів російський культ Кудись униз, в далекий Тартар… Я вражена… зняли хомут! Відкинутий навіки цар. …Неначе хлопчики із Крут Спустилися з небес в «Айдар». Я вражена, бо став юнак, Вчорашній менеджер, солдатом. Все це, напевне, Божий знак – Нас вже ніколи не здолати. Звичайно, буде непростим І довгим бій з паханом клану. І нам іще звільняти Крим, Донбас і королеву Анну. ...Нехай іще багато зла І ще не збиране каміння - Іде у небуття Москва І день за днем міцнішає коріння! Тетяна Малахова ... See more
Вольниця у рубриці – Традиції Рідної Землі! З Преображенням Господнім! З Яблуневим Спасом! За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. У це свято за древнім церковним звичаєм святять груші, яблука, мед, обжинкові вінки або жмут колосся жита й пше-ниці. Смачною їжею на цей день є пісні коржі на соді, що випікають в печі. Готовий корж ламають на шматки та вимішують в макітрі з перетертим маком і свіжовикачаним медом. Також святковою стравою на Спаса були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Готують пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їдять їх із узваром або грушівником — киселем зі свіжих груш. В Україні прийнято також плести святкові віночки. Один із таких віночків – вінок Спаса – плетуть навесні, як заквітнуть зозулині черевички та яблуні. Додають ще вишневі листочки. Надягають вінок лише на Спаса. До віночка прив'язувалися відповідні стрічки: посередині – жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові – кольори Спаса. Жовтий – колір сонця. Розповідають таку легенду: "Йшов Спас до Сонця – Ярила – і просив у нього один промінчик весни, щоб освятити ним весняні квіти з дівочого віночка. А Ярило відповідало: "Я тобі дам промінчик мудрості і здоров'я. але мусиш мені принести в долонях дві краплинки голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіроньки ночі синьої (сині), радість життя (жовті) та мудрість людську (фіолетові)". Спас дає на те згоду і через три дні все обіцяне приносить Сонцю. А Сонце вручає вій промінь, святить дерева. Торкається кожної гілочки. Яблука. Сливочки…" Одягали той віночок дитині з трьох років, та давали яблучко та приказували: «Здоровому тілу – здоровий дух!» Джерело: Українські традиції З з радістю у серці, з вдячністю за Щедрі Дари Природи, з Любов’ю до рідною Землі! ... See more
Небайдужість здатна зробити рідними душі людей. Анжеліка Рудницька протягом 3 років підтримує наш Фестиваль. Надихає його не тільки своєю присутністю та проникливими словами, а й вірою у цінність єднання патріотів України. Ще півгодини після прес-брифінгу у Ukraine Crisis Media Center ми говорили про Україну, про наших людей, про те, як багато нам ще потрібно зробити для нашої спільної мети - Сильної та Квітучої України!
Вольниця у рубриці - Сучасна Українська Поезія. Молитва Жіночого Серця за Мир, за Волю, за Любов, що Мають Панувати у Душах, у кожному куточку Рідного Краю. Наталія Крісман БАЧИШ, ЯК БЛИЗЬКО НЕБО Є? (Колискова) Бачиш, як близько небо? Можна дістати крилами, Котиком місяць вигнувся, Пестить зірки вгорі. Ніжно горнусь до тебе я, Моє рідненьке щастячко, Снами, як сніг, пухнастими Нічка торкає вій. В теплих обіймах янгола Спи, Лелечатко, солодко, Мамця за тебе молиться, Твій проганяє страх. Доки ти спиш – розка́жу я Казку про татка-воїна, Що у степу виборює Мир для своїх пташат. З кра́ю чужого, дикого, Вирвалась зґрая воронів, Крилами били чорними, Сипали з крил вогні, Смерть у наш край накликали, Стільки завдали горя нам, Та наш народ – нескорений, В жилах – священний гнів! Вір, моє серце, скоро ми Дихати будем волею, Скінчимо з вражими ордами, Виграєм всі бої. Мама й за татка молиться, Аби живим із полум'я Вийшов і був господарем В отчій краю своїм... Спи, Лелечатко, солодко, Мамця за всіх помолиться... (Картина Олега Шупляка "Материнство. Колискова")
Вольниця у рубриці - Сучасна Українська Поезія. Краса української Жінки - Краса Української Землі - Багатовікова Сила Традицій. Галина Потопляк (Galina Potoplyak) Не змарніла краса. Не зів"яли убори. І століттями повниться день молодий. Дістаємо запаску з старої з комори і вінок, і фартух, і жупан золотий. І вберемося так, як прабаця вбиралась - у спідницю до п"ят і сорочку рясну. Українка в тобі і жила, й посміхалась, зустрічала з тобою не першу весну. Покоління живуть у твоєму намисті. Світлі постаті дихають в спину крізь час. Їх обличчя красиві, сорочки барвисті. Вони з давніх віків горнуть руки до нас. Одягнімось в китайки, одягнімося в баю. В грубий льон голубий, у шовкові хустки. І вернімося ми до забутого раю. І обуймо сап"янці, пов"яжім наміткИ. Не зів"яла краса, вона вічна, як пісня, вона в кожному з нас, не цураймось її. Вона ластівка рання і горлиця пізня. В ній калина цвіте і живуть солов"ї. Г.Потопляк.
Запрошуємо всіх приєднуватися до онлайн трансляції.
Сьогодні, 16 серпня 2017 року, в Ukraine Сrisis Media Center об 11:00 відбудеться прес-брифінг, присвячений ІІІ Фестивалю "Червона доріжка Гідності - Воля Громади", який влаштовує третій рік поспіль ГС "Воля Громади" на День Незалежності України. Червона доріжка Гідності — найпочесніший шлях визнання і вшанування справжніх духовних лідерів нації, героїв сьогодення — доріжка, що вкрита соломою з посипаними на ній червоними пелюстками троянд. Учасники брифінгу: Юлія Холодна, художній керівник "Студентсько-викладацького об'єднання "Театр слова" Stanislav Kholodny, представник Громадської спілки "Воля Громади" Денис Білуха, координатор проекту "Кодекс вільної людини" Анжеліка Рудницька, президент Мистецької агенції "Територія А", співачка, художниця, телеведуча, громадський діяч Yurii Starchevod, співак, автор і композитор, волонтер, ГО "Творча сотня" http://uacrisis.org/ua/
Вольниця у рубриці - Сучасна Українська Поезія. Коли об'єднання настане Вільних, споріднених людей, Тоді країна інша стане Від світлих втілених ідей. Як на Майдані об'єднались Знав кожен, що йому робить, Як ми всі дружно намагались В країні все брудне змінить. Майдан потужна була сила І змінювався тоді світ, Було єднання дуже миле, Здавалось, що на много літ. Та роз'єднала тоді доля Нас, і розбіглись тоді ми, Із мрією про нашу Волю Країни кращії сини. Загинули і гинуть досі За Волю й Гідність Українці, Пройшла і не одна вже осінь А ми все робим по одинці. Ми маєм браття об'єднатись За Волю й Гідність, за Любов, І має нове в житті статись І перестати литись кров. Все вийде, зміним ми країну І буде вільна вона в нас, І будем в мирі, не руїнах, Вже зовсім близько Світлий час! Андрій Буткевич, віце-президент ГО "Вольниця" і ГС "Воля Громади".
Вольниця у рубриці - Традиції Рідної Землі. Маковея! З Медовим Спасом! Перший Спас ще називають Спасом на воді та Мокрим. На службу цього дня приносять букети квітів – маковійчики або маковійки, щоби їх освятили. В композиції такого обов’язково повинні бути декілька головок стиглого маку, до яких долучають літні квіти. Зіллячко доповнюють калиною, що символізує дівоче щастя, вівсом, який уособлює достаток і багатий урожай, соняшником, що дарує сонце і тепло, і навіть полином – захисником від нечисті, а також традиційними осінніми квітами – айстрами, жоржинами, гвоздиками. Викидати маковійки не можна. Навпаки, їх потрібно зберігати в оселі, бажано біля ікон, як оберіг. Навіть сьогодні свяченим маком обсипають дім і худобу, щоби зло обходило господарство десятою дорогою. Ще у цей день святять мед, корисною смакотою від бджіл щедро пригощаються, а для гостей готують пироги, вареники, пряники, а також шуліки – печені коржики, які ламають та заливають медом і розтертим маком. Спас 14 серпня ще називають Водним. Все тому, що цього дня цілющі властивості приписують і воді. У криниці та річки кидають трішки зіллячка, що його перед тим посвятили у церкві. З провіків українці з вдячністю вкладали працю у свою землю - і Вона винагороджувала їх щедрим урожаєм. Затишна, запашна і щедра рідна Земля для своїх дітей, як Щира душа Українця! ... See more
Про рідну землю. Вірш від Света Степаненко I буде Син i буде Мати, Цей Свiт безмежний обнiмати, I буде Батько бiля хати, Дитина у колисцi cпати, Лелека над двором лiтати, Черешня жовта достигати, Пшениця яра дозрiвати, Та солов'i в саду спiвати, Усе нам можна вибирати, Але не можна продавати, Краiну,де тебе зростила Мати!!!
Вольниця у рубриці - Сучасна Українська Поезія. Вклонімося землям цим рідним за мудрість, за силу, за життя. Автор Галина Потопляк (Galina Potoplyak) Жовтіє квасоля і спіють поля. Земля наливається соком. Жовтіє і зблизька, жовтіє здаля, і осінь підморгує оком. Потріскує гілка, гойдає грушки, і лиже меди жовте літо. І сушить бабуся свої подушки, щоб з ними мороз пережити. По росах у ранок повзе їжачок, і бджілка готує кишені. Плете павутину старий павучок і літо ховає у жмені. Виблискує лан, сонце лущить стерню. Цвіте чорнобривцями доля. Я літо своє за селом зупиню, де верби жовтіють й тополя. ВІзьму в оберемок червоні стрічки, зв"яжу їх листками із клена. Вже ряскою вкрилися тихі річки і нива стоїть ледь зелена. Весь лан пожовтів і став золотим, і серпень нам ласощі носить. Вклонімося землям цим рідним, святим і з ними ходімо у осінь. Г.Потопляк.
Вольниця у рубриці - Сучасна Українська Поезія. З Любов'ю до рідної землі, до свого краю, до батьків, до своїх багатовікових традицій. Автор Лілія Приходько Не міряй мудрість на вагу! Осіннє диво на порозі, Мольберт розкритий вже стоїть, Художник з пензлями в дорозі, Пташине царство гомони́ть. Лелеки навкруги літають, Немов кортеж із молодят, Гнізду свій клекіт залишають, В дорогу кличуть пташенят. А швидкокрилі ластів’ята Шугають, хмари зачіпа, Не хочуть дім свій залишати, Та незабаром вже й зима. Прийшла пора. Готуй в дорогу Великі сили і снагу. Та незабудь свого порогу, Не міряй мудрість на вагу. Не розгуби своєї долі, Збери по крихтах той наказ, Який матусенька для доні В косу вплітала повсякчас. Не розгуби своєї сили, Збери по крихтах той наказ, Про що матусенька для сина Молила Господа щораз. Лети, лелеко, в край свій теплий, Кружляй у танці, ластів’я, Не забувайте край свій щедрий, Не заплямовуйте ім’я! ЛІЛІЯ ПРИХОДЬКО
Вольниця у рубриці - Справжнє Українське! Ну де ще крім України можна побачити таку красу! 🙂
Вольниця у рубриці - Діти України! Майбутня Українська Господиня!
Вольниця у рубриці - Наші Заходи. Як наша Команда проводила Фестиваль Червона Доріжка Гідності в минулому році. Чекаємо вас, наші дорогі волонтери, в цьому році, бо ви є діаманти Душі Української Нації.
Фестиваль "Воля Громади"[ https://www.facebook.com/vgfest.org/ ] , моя перша "червона доріжка" (насправді вона солом'яна, встелена криваво-багряними пелюстка...
Вольниця у Рубриці - Наші Заходи - Головна подія року від Команди Вольниця Друзі-волонтери, громадські діячі та просто активні люди, яким не байдуже, що відбувається в Україні, і які щось роблять для світлих змін - приєднуйтесь до Нашої Головної події кожного року - ФЕСТИВАЛЮ ВОЛЯ ГРОМАДИ. https://www.facebook.com/vgfest.org/?fref=mentions. На якому є своя Українська Червона доріжка Гідності, що викладена не з червоного килима я з пелюсток червоних троянд розсипаних на соломі. І по цім пелюстках проходять не зірки з екранів, а прості але самі справжні Українці, які довели своїми діями, своїми небайдужими серцями, що Україна - це їх Батьківщина, про яку в будь які часи вони готові турбуватись як про Рідну Матір. Лист-запрошення до участі у ІІІ Фестивалю Воля Громади - "Червона Доріжка Гідності" Дата: 24 серпня 2017 року. Місце: Літня сцена «Хрещатий Яр» біля Арки дружби народів. Програма: 12-00 – Відкриття Фестивалю. Вступне слово організаторів. Територія вільного спілкування – вільний мікрофон, розповідь-презентація громадських організацій та ініціатив, проведення майстер-класів, творчих виступів. 15-00 – Церемонія Вшанування громадських діячів та активістів – Червона Доріжка Гідності – Воля Громади. 18:00 – Творчі виступи, затишне спілкування. 20:00 – Закриття Фестивалю. Справжнє щастя людина відчуває тоді, коли вона ділиться зі світом своїм особливим Світлом через талант, здібності, знання, віру, душевність, Любов тощо. Третій рік поспіль Громадська спілка «Воля Громади» 24 серпня організовує Фестиваль «Червона доріжка Гідності», метою якого є об’єднання небайдужих людей, справжніх патріотів, громадських, волонтерських ініціатив, що прагнуть гармонії та щастя на своїй землі. Червона доріжка Гідності – найпочесніший шлях визнання і вшанування справжніх духовних лідерів нації – доріжка, що вкрита соломою з посипаними на ній червоними пелюстками троянд. Символ Фестивалю – темно-червона троянда – уособлення видатної та вшанованої людини, вільної, гідної, незалежної, що здатна захищати найвищі людські цінності. Ми прагнемо поширити інформацію щодо діяльності учасників і вшанувати громадських діячів, волонтерів, які своїми самовідданими вчинками надихають інших. Це ті люди або громадські об’єднання, які своїми діями, самим своїм життям довели, що для змін, навіть докорінних, не обов’язково чекати допомоги зі сторони. Вони осяяні небайдужістю та вірою, патріотизмом та Любов’ю до рідної землі. Запрошуємо вас взяти участь у Фестивалі, заповнивши заявку (до 20.08.2017 року) на виступ у певній номінації (опис номінацій додається): https://goo.gl/forms/tHzDg8gofEsVYjLk1 На Фестивалі ви можете розповісти про вашу організацію, ініціативу – показати презентацію, провести майстер-клас на території вільного спілкування тощо. Просимо також допомогти нам у розповсюдженні інформації про Фестиваль, а також запропонувати до участі відомих вам волонтерів та громадських діячів, гідних такої відзнаки. З повагою, Президент ГС «Воля Громади» Д.В. Рутковський Серпень 2017 року Додаток НОМІНАЦІЇ ФЕСТИВАЛЮ «ВОЛЯ ГРОМАДИ»: ЧЕРВОНА ДОРІЖКА ГІДНОСТІ Воїн Світла Людина, яка стоїть на захисті ідей Гідності, Свободи та Любові, якими вона керується у своєму житті. Внутрішній Вогонь такої людини здатен підняти її до такого рівня Величі Душі, який дає могутню Силу, що долає страх, байдужість та малодушність. Ця людина здатна запалювати інших своїм прикладом нескореності та боротьби. Берегиня Жінка-Мати, Жінка-Сестра, Жінка-Дружина, Жінка-Донька. Жінка, яка завдяки наповненості любов'ю, природній потребі віддавати, турбуватися, обігрівати, оберігати життя, яке вона приносить у світ, силою своєї Молитви створює Покров-Оберіг Життя. Квітка-душа Людина-уособлення найкращих якостей рідної землі - сили і жертовності, самовідданості і щирості, глибини душевного співчуття і тепла. Допомога такої Людини підтримує, захищає і надихає. Людина - Квітка українського Народу. Натхнення Майдану На творчості таких людей тримався Дух Майдану і дотепер живиться силою їх таланту, що втілюється в різних видах мистецтва. Що б не робила така людина: писала вірші або прозу, співала, створювала музику або малювала тощо - її життєва енергія вирує, руйнуючи стереотипи, витісняючи старий рабський світогляд Новим, що ґрунтується на Гідності, Свободі та Любові. Неопалима Купина Люди, яких не зламали життєві випробування, і вони, не зважаючи на втрати та біль, зберегли в своєму серці бажання жити, Віру у Світло і Любов. Являючи собою яскравий приклад незламності Духу, вони допомагають іншим не втратити Віру в себе та людей. Легенди громадського Руху Громадські діячі та організації, що починали свій шлях разом з молодою незалежною Україною і до сьогодні є зірками громадського Руху, які осяюють дорогу новим ініціативам та організаціям. Команда «Згуртовані мрією» Громадська організація або ініціатива, що об'єднала близьких по духу людей навколо спільної Ідеї-Мрії та стала Родиною однодумців. Це люди, які здатні самоорганізовуватись та плідно працювати разом. Вартові Затишку Землі Люди, що піклуються про Землю як про Спільний єдиний для всіх людей Дім, і роблять це за покликом власного серця. Вони відчувають важливість відновлення зв’язку Людини із Землею як Колискою Життя. ... See more
Друзі, Вольниця вже має 15000 вподобань. З часів Майдану і дотепер, ми працюємо над тим, щоб обєднувати людей, які прагнуть і мріють жити у вільній, квітучій, заможній Україні, які не зраджують Свободу і Гідність, які не продають себе у рабство наживи, влади і т.д. Світло, яке осяяло нашу країну під час Майдану, Свобода і Гідність, які спалахнули і живуть в наших серцях не згаснуть і змінять остаточно Україну і світ. Дякуємо що ви з нами, ваша увага, ваші коментарі, ваші вірші, ваші вподобання, ваша активна участь надихає і надалі працювати. Єднаймось браття, ми переможемо! Слава Україні! Слава вільним людям Землі!
