Не слід недооцінювати систему. Однак разом з тим не потрібно її вважати всесильною.
Система так довго жила собі на втіху, жиріла за наш рахунок. Адже ми самі десятиліттями «годували» її своїм мовчанням, тим, що терпіли, ковтали приниження, продовжуючи плисти за течією…

Та Небесна Сотня подарувала Україні велику Надію. Що ми гідні нового життя, омріяного, чистого, як сльоза.
Та за вільну і щасливу Україну нам усім ще треба поборотись.

Система відчула, що «халявних десертів» значно поменшало в останній час, і їй це дуже не до вподоби. Зараз вона намагається пристосуватись до змін, що розпочались у суспільстві. Десь вона швиденько перефарбовується, міняє лозунги, у чомусь суперечить сама собі, але так м’яко стелить, так солодко співає… Що буде усе предобре, прегарно і пречудово. Та все це тільки задля того, щоб повернути собі втрачені позиції.
Просто так вона не здасться. Просто так вона не подарує нашій Україні мир, а нашому народові — вільне і щасливе життя. Будьте певні, вона продовжуватиме рядитись і гримуватись, набиваючись нам у друзі. Тому маємо пильнувати і…

…і продовжувати свою справу. Протистояти їй силою духу, який не зламати, вірою у можливість і важливість розпочатих змін, а також протистояти відчуттям світла, якого ставатиме дедалі більше навкруги завдяки кожному з нас: в очах і посмішках, у потисканнях рук та обіймах, у наших словах і вчинках.
З надією.

Ірина Плескіт