Світло Майдану.

Майдан. Це слово вже звучить у всьому Світі. Та в душі кожного викликає різні відголоски. Майдан став символом Свободи, Надії, нового світогляду і нових цінностей, які давно проростали в душах людей, але так жорстоко затоптувались і знищувались щупальцями розжирілого чудовиська влади, жадоби, гноблення. Майдан – це апогей почуттів, емоцій, радості і болю…. Жаги свободи, що переповнила людей, та об’єднала в непереможну цілісність.
Та якщо поглянути з іншого боку.. Для когось Майдан спочатку був ніби надоїдлива муха, котра навіть не заслуговує особливої уваги. Чергове “збіговисько лохів”, яке саме розбіжиться, як завжди. Подальший розвиток подій всі пам’ятають. Чомусь все пішло не як завжди. Адже можливо, звичайне “задобрення” протестуючих (котрі тоді вийшли ще за євроінтеграцію) вирішило б ситуацію. І саме неймовірна жадоба, жорстокість і повна відсутність хоч чогось живого в душі “великого царя” довела ситуацію до кипіння. Що ж, подякуємо йому, сподіваюсь посмертно і скоро.
Та це все і так відомо. Що ж далі?
Заворушились всі як мурашки, дивлюсь на роботу “влади” і бачу конвульсії. На крадії шапка горить. Я думаю, а що ж в їх душах зараз викликає слово Майдан. І розумію – темряву й страх. Бажання закритись від цього світла, сховати всю ту темряву, ті вчинки, те життя, яке вони прожили. Сховати навіть не від людей, а від самих себе, аби не відчути запах власної прогнилості. Дати все, чого просять, зробити все чого хочуть, втягнути усіх в ту ж систему, аби вона їх поглинула. Купувати більшість активною діяльністю і одночасно заплямовувати справжнє Світло Свободи, використовуючи вже так відомі нам провокації, “дези” та інші гарно пропрацьовані інструменти контролю. “Там не всі такі”.. Звичайно, я це і сам собі кажу. В тому суть, розхитати, змішати, зламати розуміння, заплутати вкрай, аби захотілось опустити руки.
А тепер від лірики до реальності. ПР і Яник – то просто “найзліші підарасти”, з Яника вже і його однопартійці роблять козла відбувайла, опозиція додає туди ще і всю ПР і комуністів. Та ніхто, НІХТО не сказав “я винен”, ніхто не розкаявся. Всі тикають пальцями одне в одного і це зараз лице нашої демократії. І ховають документи, адже якщо їх підняти – полетять голови. Заливають солодкий шоколад у відкриті роти зівак за телевізорами (я не натякаю на Порошенка особисто;) ), адже залякування не проканало, і якщо ще і ці зіваки проникнуться Світлом Майдану, відкрутитись не вийде.
Час іде, память подій втрачає силу, життя повертається ніби в своє русло, депутати працюють гарно. В людей перестали стріляти. Заживемо новим життям, чи не чудово? Та НІФІГА НЕ ЧУДОВО, це страшно, це марні смерті, марна біль останніх днів. Це те, на що зараз ставлять, в чому зробили помилку з першим мітингом. Події майдану не були випадковими, не дамо ж їм стати марними.
Пробуджуймо в серці почуття волі, не піддаваймося страхові, що “знову почнеться”, не треба боятись змін. Розхитуйте систему цінностей і теперішньої влади своїми почуттями та вчинками, не бійтесь. Нехай не згасне Світло Майдану!


Саша Мазур

This entry was posted in Facebook Posts and tagged . Bookmark the permalink. Follow any comments here with the RSS feed for this post. Post a comment or leave a trackback: Trackback URL.

Напишіть відгук