Штрихи до портрету

Зазвичай притримуюсь такої думки, що новопризначеній людині треба дати шанс проявити себе, а не одразу ж критикувати кожен її крок. Але… Зараз таке відчуття, що легітимна влада України втратила час, чи взагалі зв’язок з реальністю. Незрозуміло. Але ситуація у Криму Києвом не контролюється. Це факт.
Зараз Крим нагадує початок Майдану. Тільки, як то кажуть, з певними штрихами до портрету.

Ще восени – на початку зими 2013-го опозиція ніяк не могла зібратись з силами, щоб очолити мирний мітинг у Києві. Політики тільки приїздили на Майдан, «робили» синтетичні звернення до народу, що вони разом з народом , а потім їхали собі по теплих домівках. І так тривало, допоки люди самі не довели на ділі тим же політикам, що будуть стояти до кінця.
Росія, з свого боку, мабуть теж не очікувала такого майданівського піруету у вигляді відставки Януковича, тому й явно-агресивно спочатку не реагувала на київські події. Але на сьогодні вона сумлінно зробила роботу над помилками і з самого початку подій у Криму (які й власне спровокувала) здійснила конкретних заходів: вводить російські війська, оперативно постачає до Криму (і на Схід України) проросійських мітингувальників, однак далеко не мирних.
Місцеве населення Криму спочатку масово виходило на мирні акції проти знаходження військових Росії на українській землі. Зараз це робиться значно рідше, адже «мітингуючий десант» перешкоджає місцевим і морально, і фізично, залякує, тисне (чого варті ті ж самі позначення хрестами домівок кримських татар). З огляду ж на ситуацію, і з владою Криму Росія вирішила нагальні питання на свою користь (проведення референдуму, можливе приєднання Криму до РФ). Міліція Криму на дії «самооборони Криму» не реагує.

І де ж у цьому всьому позиція легітимної влади України? Її активні дії, сміливі рішення, гідні майданівського вільного духу? Гідні героїв, що віддали свої життя за Вільну Україну?!
По факту усе пущено на самоплив, весь тягар ситуації державою скинуто на військові частини Криму і місцеве населення. Що стосується навіть простої підтримки, то ці хлопці і чоловіки – військові більше підтримки одержують і відчувають від інших людей з усієї України, ніж від «владних мужів», – з Києва, Львова, Одеси, Донецька тощо.
Виходить, що зараз майбутнє України, її цілісність, знову-таки як і на Майдані, цілком і повністю залежить від її народу!

Тримайтеся, кримчани! Ми разом! Україна з вами! Ніхто у світі не здатен забрати у людини надію на вільне життя! Тільки якщо людина сама пропустить всередину цей липкий страх. Тож позбуваймося усіх залякувань, до яких вдаються ті, що бояться сонячного світла СВОБОДИ і ховаються у темряві, як ті кроти. Піднімаймо очі від землі, високо тримаймо голову. І споглядаємо на світ як гідні люди. Адже ми цього варті.

Київ – то лише перший крок. Наш Майдан продовжується. Слава Україні!

Ірина Плескіт

This entry was posted in Facebook Posts and tagged . Bookmark the permalink. Follow any comments here with the RSS feed for this post. Post a comment or leave a trackback: Trackback URL.

Напишіть відгук