Долі кримчан ламаються як карточний будиночок. І київській владі начхати на це. Вона «з сумними виразами облич» з телеекранів продовжує з’ясовувати економічні питання з МВФ.

Багатство кожної країни – це її народ, це люди, що живуть на цій землі. І вкотре бачимо, що рятувати того, хто тоне, має тільки він сам. Якщо тобі щось треба, то бери і роби це сам. Власне так і сталося на Майдані. А наша сьогоднішня влада зайнята виключно собою. І до людей їй, як і раніше, немає ніякого діла. У неї свої «високі, немирські» турботи.
У Києва досі немає власного, нехай емоційного, у чомусь не вивіреного, але свого, живого бачення конфлікту у Криму, як і адекватного плану дій. Таке відчуття, що вони чекають на команду і тупо тягнуть час. Тільки чия це має бути команда?

Нова влада нічим не краща за януковський режим. Це бачать мислячі люди і в Україні, і поза її межами. А у чомусь вона виявилась навіть гіршою, бо вчинила підлість до свого ж народу. Насправді це такі ж самі маріонетки, що виконують чужі накази. Чи не один у них хазяїн з Януковичем? Вони, вигодувані на тотальній безпринципності та безнаказанності, не відчули того духу свободи, що народився на Майдані. Він залишився для них чужим, незрозумілим. І саме страх погнав нардепів 21 лютого до Верховної Ради «посиленно працювати».

Україно, вставай! Саме народ має вирішувати долю країни, а не купка державців має ставити народ перед фактом прийнятих рішень. Не дамо загаснути тому світлу, що народилося на Майдані! Ми просто не повинні цього допустити! Ми це винні самі собі!

Ірина Плескіт

This entry was posted in Facebook Posts and tagged . Bookmark the permalink. Follow any comments here with the RSS feed for this post. Post a comment or leave a trackback: Trackback URL.

Leave a Reply