Гаси Світлом

Біля мене стоїть жіночка з клаптиком паперу з силуетом президента за гратами і написом “ЗЕКА ГЕТЬ!”. Море людей проходить повз: прапори, лозунги, хтось вигукує “Героям Слава!” З натовпу відколюється ще одна жінка років під п’ядесят, дістає з сумочки помаду і малює червону точку на лобі президента.
– А якби вашій дитині так ненависно бажали смерті, що б ви зробили? – спокійно питаю я.
– Якби моя дитина була такою, я б її придушила, – зловісно відповідає та.
– Ні, – продовжую я, – якби були справжньою матір’ю, то не придушили. Бо це ваша дитина, і якою б ненависною і жахливою вона не була б для інших – для матері, вона все одно лишається рідною.
– Що ви мені таке кажете? – обурюється жінка, – я б ніколи не виховала таку потвору.
– Виховали, бо ви самі потворні. Ви заглушили в собі жіночність і материнське співстраждання, поставивши натомість бабкість, зрадивши себе і втративши гармонію зі світом. І це сталося не сьогодні, а колись дуже давно, коли ви дозволили своїм образам, претензіям і страхам панувати над собою. Такий би світогляд ви передали б дитині.
– Що ти несеш, хамло, – завелась жінка, – Ти що, цього зека захищаєш? Він же потвора, яка катує і вбиває людей і до тебе добереться. Йому все одно, що ти про нього думаєш.
– Я бачу, що ми розмовляємо на різних мовах, тому для нас обох буде краще перестати витрачати свій час на непродуктивну дискусію. Дякую за розуміння, – розвертаюсь і йду, залишивши позаду здивовану жінку.

Що з Вами сталося українці? Звідки проросла ця ненависть одне до одного? Ми сильно завинили перед Богом, хоча б тому, що бажали смерті створеній ним людині. І продовжуємо бажати її тим, хто нас оточує, навіть не помічаючи цього тоді, коли в нас загасає світло любові до ближнього.
Єдине, що може врятувати нас зараз це щира і палаюча молитва за власну душу.

Андрій Бобрик.

This entry was posted in Facebook Posts and tagged . Bookmark the permalink. Follow any comments here with the RSS feed for this post. Post a comment or leave a trackback: Trackback URL.

Leave a Reply