Відвоюємо волю зараз! Ніж знов чекати хто знає скільки. Не дамо стати жертвам наших братів даремною. Бо то є зрада їх та їхніх близьких. Як жити потім?!

Vasily Terkin

1. Мазуренко Павло.
Відвідував мітинг на Євромайдані. Був побитий охоронцями на даху торгового будинку, що на вулиці Гната Юри, начебто за Євромайдан. 20 грудня відмовився від госпіталізації швидкою допомогою. Помер 22 грудня в реанімації Київської міської клінічної лікарні №12 від двосторонньої пневмонії.
2. Вербицький Юрій Тарасович.
Працював у відділі сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України у Львові. Викрадений невідомими з Олександрівської лікарні разом з активістом Ігорем Луценко вранці 21 січня 2014 року. Його тіло було знайдено 22 січня в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. За відеосвідченням друга Юрія Вербицького Романа, при опізнанні було очевидно, що ноги перебиті — виднілися кістки, вся спина була синя, обличчя розбите, ребра випирали з правого боку зі шкіри, бо певне були поламані. Офіційною причиною смерті визнано лікарями лікарні — переохолодження.
3. Нігоян Сергій Гагікович.
Народився і жив у селі Березнуватівка Дніпропетровської області. Його родина переїхала до України, рятуючись від війни у Нагорному Карабасі. Займався легкою атлетикою та східними єдиноборствами, два курси провчився в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання. На Євромайдан приїхав 8 грудня 2013 року, був задіяний в охороні.Загинув 22 січня 2014 року під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав три вогнепальних поранення картеччю на основі сплаву свинцю – в голову, шию і груди.
4. Жизневський Михайло Михайлович.
Родом з Білорусі, звідки виїхав через політичні проблеми. В Україні був бійцем націоналістичної організації УНА-УНСО. Останнім часом жив і працював у Києві та в Білій Церкві. Був задіяний в охороні Євромайдану. Загинув 22 січня 2014 року під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав наскрізне поранення в серце мисливською кулею.
5. Сеник Роман Федорович.
Родом з Львівщини, останні роки мешкав у місті Турка. Помер у київській лікарні. Під час штурму 22 січня 2014 на вулиці Грушевського він отримав важке вогнепельне поранення в плече. Куля застрягла в легені, руку з роздробленою кісткою довелося ампутувати, організм втратив більше 3,5 літрів крові.
6. Калиняк Богдан Михайлович.
52 роки, родом з Коломиї, Івано-Франківської області. Помер у госпіталі в Івано-Франківську. Міський голова Коломиї Ігор Слюзар розповів, що Калиняк 2 місяці з маленькими перервами по чотири дні стояв на Майдані і, маючи рідну сестру в Києві, не ходив до неї, щоб відігріватися.
7. Сергій Сенека.
Активіст Автомайдану. У четвер, 13 лютого, на дорозі між селами Червоний Яр та Івангород в Запорізькому районі згорів автомобіль «тойота» разом із Сенекою всередині. Дружина упізнала його лише за обручкою на пальці, настільки обгоріло тіло.
Перемовини. Переперемовини. Домовленності. Передомовленності. Стара Конституція. Новий уряд. Дебати. Попереджувальні страйки. Вимоги. Засудження. Обурення. Стурбованності. Звільнення адмінбудівель. Незвільнення адмінбудівель. Куля в лоба. Мікрофон у руках. Гімни. Квіточки для мусорів. Прєкрасно.
Іноді, в часі Революцій, на чолі їх стають люди, яких би у повсякденному житті ти б не узяв навіть до лакеїв.

This entry was posted in Facebook Posts and tagged . Bookmark the permalink. Follow any comments here with the RSS feed for this post. Post a comment or leave a trackback: Trackback URL.

Leave a Reply