“Звернення штабу Українського народного об’єднання «Вольниця» Насправді справа не у вступі до ЄС чи до Митного союзу. Ми просто не хочемо, щоб нашу долю та долю наших дітей вирішувала купка самозакоханих політиків. Нам вже не цікаві пошлі заклики політиків, яким ніхто давно не вірить. Нас дістало, коли небайдужих людей, втомлених від очікування кращого майбутнього для себе і своїх дітей, використовують усі кому не лінь. Дістали маніпуляції в своїх шкурних бізнес-інтересах людьми, яким насправді плювати на нас всіх. Ми виходимо на майдани, щоб скинути один олігархічний паханат і поставити інший, можливо, трохи гламурніший, але від цього не менш гнилий. Вони дають людям надію, улещують серця солодкими промовами, щоб потім напаскудити в душу і відшмагати «Беркутом». А ярмо, якого прагнемо позбутися, так і продовжує висіти на нашій шиї, продовжуючи затягувати зашморг безнадії. Єдине, що змінюється для нас, – хто на даний час нас «має». Нам набридло, що небайдужі люди, які прагнуть змін, кожного разу замість здійснення своїх мрій отримують те саме, але в інший профіль. Набридло дивитись, як перед людським натовпом, що не їв і не спав цілу ніч, виступає чергове сите політичне чмо, яке тільки що висунуло свою сраку з теплої машини, а інший навіть боїться її висунути і вийти до людей, замість цього розповсюджуючи через ЗМІ свої тупі та незрозумілі фрази. Поки політики спали в теплі, тих, кого вони закликали залишитись на Майдані, нещадно кидали на холодний асфальт і вгамовували кийками та ударами ніг. Нам боляче від того, що небайдужу молодь використали як гарматне м’ясо всі сторони цього політичного конфлікту у власних дріб’язкових інтересах, залишивши їх на Майдані як приманку, вже знаючи про силовий сценарій влади. Насправді, куди б ми не переїхали і куди б не «вступили» – від цього наше життя не зміниться, якщо не змінимося ми самі. Замість того, щоб повірити у свої сили, люди чіпляються за будь-які гачки, які постійно їм підсовує владна підлота. Ми мріємо про Україну, в якій буде затишно жити, в якій люди не будуть всерйоз замислюватися про виїзд кудись, де їхні мрії мають шанс здійснитися. Ми прагнемо дійсно свободи, а не чергової пастки під вивіскою «свобода». Нам вже остогидли будь-які політики, що апріорі не здатні брати на себе відповідальність за людей своєї країни. І ми всі давно знаємо про це. Ми занадто довго чекали від них слів або дій, які б нас об’єднали. Ми не віримо в жодного політика, не хочемо виступати на жодній зі сторін, ні за яку партію, за жодні передвиборчі кампанії. Ми не хочемо стати черговою політичною силою. Ми хочемо бути вільними і відчувати себе вільними, цінувати нашу волю як найбільше наше багатство. Українське об’єднання «Вольниця» – для вільних людей, що не ведуться на чиюсь боротьбу за владу, але борються тільки на своїй стороні, на стороні свого народу, за себе, за свою волю, за свою долю, за свою сім’ю, за своїх дітей. Колись українська козацька вольниця стала джерелом народження свідомості та сили нашого народу. Саме у її колисці народились гідність наших пращурів та їх прагнення до незалежності. Адже незалежність – це не тільки кордони, Конституція, мова чи політика, в першу чергу це свобода серця і думок від чужої волі та впливу. Українське об’єднання «Вольниця» у цей тяжкий для країни час підтримує всіх, хто відчуває ситуацію в країні так само, як ми, у кого є своя думка, що не вписується в загальноприйняті рамки, усіх, в кого є нове бачення, але немає розуміння, що робити далі, усіх, кого охоплює відчай від того, що відбувається. Чекайте надалі… Вольниця. Живе слово серця.” on Недоторкані / Nedotorkani’s timeline.

This entry was posted in Facebook Posts and tagged . Bookmark the permalink. Follow any comments here with the RSS feed for this post. Post a comment or leave a trackback: Trackback URL.

Leave a Reply