Присвячується усім Українським Берегиням, які чекають своїх чоловіків з війни, моляться за них та вірять, що одного дня вони повернуться.
Раніше, я думав, що в кінотеатр можна ходити, щоб дивитись кіно, ну і їсти попкорн, запиваючи колою. А до презентації музичних кліпів я ставився, як до закритих тусовок елітного бомонду, з тиц-тиц-грюком та відрами-шампанського. Виявилося, що це все вже минуле сторіччя, і мої погляди вже давно застаріли. Зараз модно в кінотеатрах робити благодійні вечори та презентації відеокліпів. Причому без пафосу та понтів, які як пережитки старого світогляду (совєтського союзу) давно вже викинули в смітник, кришкою накрили, машина відвезла і все спалили. Нам знову посміхаються Вічні цінності – Щирість, Небайдужість, Теплота серця, Рішучість та Вдячність. А з ними ми починаємо згадувати себе, тих себе, що існують насправді: самоорганізованих, турботливих, рідних та кмітливих, завжди готових прийти на допомогу.
Дякую Анжеліка Рудницька та всім, хто зробив для нас такий класний подарунок – кліп “Вірю”.
Слава Україні!
Героям Слава!
Сергій Скарбник.