“Народе України, брати і сестри. Сьогодні вівторок, і ми дочекались першого судного дня. Першого підсумку протистояння останніх місяців. Серце завмирає й від надії, і від болю. Від гордості й тривоги. Це було велике протистояння. Але не народу України з народом України. Це було найбільше в історії людства протистояння старого та нового усвідомлення світу, старих і нових цінностей, час яких настав. І незалежно від того, як складеться сьогодні доля українців, мені хочеться, щоб усі ми, хто переживав те, що відбувається, хоча б трохи зрозуміли значимість останніх місяців в історії людства. А переживали те, що відбувається, усі жителі України, незалежно від того, з якого боку барикад хто знаходився, незалежно від активності своєї участі, нікому не вдалось повністю закрити своє серце. У цьому й полягає унікальність таких історичних подій, свідками яких стали усі жителі України протягом останніх місяців. Від усього справжнього й доленосного не можна закритись. Це проникає під саму товсту шкіру незалежно від нашого бажання, воно не залишає шансу жити по-старому й робити вигляд, що нічого не відбувається. І, як би не склалась доля України назавтра, я хочу кричати, а не говорити: «Дякую усім, усім, усім!». Тому що саме страшне, що зараз можуть нав’язати народові, це почуття безглуздя того, що відбувалось. Але як би не маніпулювала народом опозиція, як би не намагалась використати частину народу як гарматне м’ясо, як би не намагалась частина народу відморожуватись від усього, що тремтить і трепече у самому повітрі, ― ми всі вже ніколи не будемо такими, як ще на початку листопада 2013-го. Народ України не буде, і усе людство не буде. Тому що будь-який житель Землі жадає протягом останніх років нового світогляду й відчуття цінності себе як людини, своєї гідності та честі. І саме на території України, у колисці високих цінностей людства, землі з особливою материнською енергією, люди піднялись в очікуванні змін. Нехай навіть не завжди усвідомлюючи, яких саме змін. Але це є велике очікування нового, що охопило цілий народ, вплине на усе людство. І ми, українці, повинні жити з високо піднятою головою, тому що тільки великий народ може об’єднатись завдяки одному поклику серця. І в цьому великому пориві жодна жертва, жодна думка, жодна емоція не залишиться безглуздою для історії людства. Не залишаться безглуздими жертви українських чоловіків, яких на Майдані називають правим крилом, тому, як би хто до них не ставився, усі побачили, що є мужність і відсутність страху померти за закликом серця. Але стояння хлопчиків-ввшників декілька місяців на морозі з переляканими очима захищаючими повністю гнилу владу, яка зробила з них «цапків відбувайлів» за свої гріхи – це теж не буде безглуздям для нашої свідомості. Бо це є фон, на якому особливо видно всю прогнилість сучасного інституту влади, його жахливого цинізму. Влади, яка продовжує сидіти у теплі й ситості, закриваючись від гніву народу цими молодими хлопчиками, залякуючи та використовуючи їх несвідомість без докорів сумління ставлячи їх з іншого боку барикад від свого народу. З різних боків барикад, на лінії вогню цвіт українського генофонду ― сильні, сміливі й красиві молоді чоловіки, які могли б мати здорових синів, онуків та правнуків. Вони палять і вже вбивають один одного через вакханалії влади та підлість опозиції. І це ніколи не залишиться поза увагою. Цей жах ніколи не забудеться тими, хто це бачив і страждав від цього цинізму. Це проросте у наших душах і душах наших дітей Великою піснею свободи. Бажанням не залежати від підлості й низькості тих, хто прилаштував свої товсті та ліниві сраки у владних кабінетах. І будь-який біль через те, що відбувається, і будь-яка надія, навіть обманута, проросте в душах цією Великою піснею свободи. І байдужість тих, хто намагався відморозитись і закривати своє серце від того, що відбувається, теж не буде безглуздою, тому пісня свободи захлесне і їхні душі болем порожнечі, і байдужість стане не нормою, а хворобою, від якої людство нарешті почне лікуватись. Усе, що ми, усі жителі України, пережили разом за останні місяці, дало імпульс людству. Не дайте себе обманути відчаєм безглуздя. Люди України, цінуйте свою єдність сердець і вклад в історію людства і його майбутнє. Саме ми перші піддались поклику, що по-старому жити не можна. І навіть якщо багато хто ще точно не розуміє, як потрібно по-новому, ми перегорнули першу сторінку апокаліпсису, тому що він відбувається саме в душах людей, коли серця розверзаються і вогонь віри у власну людську значимість, свободу і гідність виривається з нас, щоб очистити усе навкруги і дати новий шанс, нове життя нашим нащадкам. Ми це вже зробили, і це ніколи не можна буде змінити. Слава Україні! Героям слава! Надія Вільна.” on Газета Вести’s timeline.

This entry was posted in Facebook Posts and tagged . Bookmark the permalink. Follow any comments here with the RSS feed for this post. Post a comment or leave a trackback: Trackback URL.

Напишіть відгук