Ігор Волощук
ЧЕРВОНI МАКИ

Червонi маки, бiле полотно
I рук тепло, i cмуток, i чeкання,
Мiй рiдний край, моя земля, село,
Хатина, щепи, роси, сподiвання…

Рушник на щастя ти менi дала,
А в нiм – твоє святе благословiння,
Як зараз бачу котиться сльоза,
I проростає паросток з нaсiння.

Я пiдiймаюсь, живить той рушник,
В хвилини смутку, болi, навiть втрати,
Але втрачати, мамо, я не звик…
Хоча поволi треба вже звикати.

Як джерело рушник для мене твiй,
Ковток води, що захистить у спеку
I ниску роздумiв з надiями i мрiй,
В реальнiсть перетворю недалеку.

Рушник вiд мами – чудо-оберiг,
Ви бережiть тепло його незгасне,
Не зупинити часу дикий бiг,
Та повертайте, дiти, в дiм свiй вчасно.

Там вас чекають, моляться i ждуть,
Червонi маки, приведуть до хати
I квiти на подвip`ї проростуть
I ненька вийде до ворiт стрiчати.

Батькiвський сад i гостроверхий дах,
Впаду до долу, привiтаю матiр
I де б не був я у чужих свiтах –
завжди до дому буду повертати.

Червонi маки, бiле полотно
I рук тепло, i cмуток, i чeкання,
Мiй рiдний край, моя земля, село,
Хатина, щепи, роси, сподiвання…

Буенос-Айрес (Аргентина) 2003 р.

This entry was posted in Facebook Posts and tagged . Bookmark the permalink. Follow any comments here with the RSS feed for this post. Post a comment or leave a trackback: Trackback URL.

Напишіть відгук