А яку ти хотів Україну?
Мирну, тиху, спокійну, стабільну?
Чужу правду жувати з полином?
Ти як знаєш, а я хочу вільну.

А яку ти хотів Україну?
На колінах і здатись без бою?
Щоб, спаплюживши честь її сина,
Пити кров із померлих героїв?

Не дарма ж хтось навчився тремтіти
І свої цілувати кайдани.
Тільки хтось, кому б ще жити й жити,
Затулив свої тілом майдани.

Ти якого хотів собі брата?
Та ж не того, що дихає в спину.
Їх чекає болюча розплата.
Ну а ти, ти потрібен країні.

І куди б не велися дороги
Давно мертвої серцем людини,
Та її жде побачення з Богом.
А на тебе чекає Вкраїна.

Йди за волю щобожу хвилину:
Просто так не даються гостинці.
Тільки щиро люби Україну.
Хто ж тоді, як не ти, українцю?

© Надя Суха